Виховуємо і навчаємо (сторінка для батьків)

                    

Тільки  разом  з батьками , спільними зусиллями ,

вчителі  можуть  дати  дітям  велике  людське  щастя .

            В. А.  Сухомлинський

  Будь-яку проблему в навчально-виховному процесі розв'язати значно легше, якщо вчитель знаходить спільну мову з дітьми та їх батьками, коли їхні дії спрямовані в одному напрямку. Цю істину добре б засвоїти батькам. Розвиток дитини залежить у першу чергу від розвитку сім'ї. Сім'я повинна стати надійним помічником школи . " Ми взагалі нічого не добилися б , якби не працювали з батьками. Там, де не одне десятиріччя виховуються не тільки діти , а й батьки, педагогічних неврозів взагалі немає," писав В.О.Сухомлинський.

Тому потрібно:

1. Налагодити тісний зв’язок школи з батьками .

2. Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти яких порушують Статут  школи .

3.Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити  причини

    байдужого   ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

4. Пропагувати педагогічні знання , що зумовлять підвищення

    педагогічної  грамотності батьків.

5. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації  діяльності дитини вдома

 6. Впровадження форм роботи з сім’єю , що сприяє  гуманізації взаємовідносин  „педагоги – батьки”. Батьки і вчителі повинні стати партнерами ,  активними співучасниками творчого процесу виховання  учнів. 

 Функції  роботи   з  батьками:

  Перша  функція – ознайомлення  батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу , обумовлена  необхідністю вироблення  однакових  вимог, загальних принципів, визначення  мети і завдань  виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному  вихованні й у навчально-виховному процесі школи.

Друга  функція -  психолого-педагогічна  освіта батьків .

Третя функція -залучення батьків до спільної з дітьми діяльності :

·        Участь у всіх формах позаурочної  діяльності ( походи ,екскурсії, змагання, благоустрій  школи) .

·        Участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи

·        ( свята Останнього дзвоника , спортивних змагань „Тато, мама , я – спортивна  сімя” ,свято  квітів, виставок, тощо )

·        Участь у профорієнтаційній  роботі  школи : екскурсії на виробництво, зустрічі з цікавими людьми ).

Четверта функція – коректування процесу виховання в родинах  окремих  учнів:

·        надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів,зокрема  обдарованих дітей ;

·        надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем : профілактика формування шкідливих звичок , профілактика правопорушень;

·        індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів ( ця робота здійснюється спільно із правоохоронними органами ).

П’ята функція – взаємодія батьків : із громадськими організаціями , батьківськими комітетами школи і класу , шкільними радами.

Форми взаємодії педагогів та батьків:

-         батьківські  збори ;

-         тематичні конференції  з обміну досвідом виховання дітей ;

-         презентація досвіду родинного виховання у засобах масової інформації

-         диспут, дискусія .    

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам.

Тому вклонитися доземно ми повинні,

За диво й за життя своїм батькам.

Батьки для нас — це найдорожчі люди,

Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато й мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Можливі причини складностей у навчанні дітей: 

Дитина нездорова.
Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.
Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.
Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.
Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).
Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.
Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.
Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.

Поради батькам, що допомагають дітям учитися

Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.
Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.
Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.
У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.
Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.
Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА - ХУЛІГАН Словами не можна описати, як це боляче, коли твоя дитина приходить зі школи вся в сльозах, але не менш важко, коли дити­на весела і щебече, як пташка, а ось учитель щоразу робить їй зауваження, і ці зауваження здебільшого справедливі. «Бився, крутився на уроці, грубо розмовляв зі старшим» — нікому не хочеться почути таке про свою дитину. Проте що роби­ти, якщо ви все ж таки почули? Перш за все — не зневірятися і не ставити на собі й на дити­ні тавро «невдаха». «Шкільні хулігани» — це нерідко діти, які відзначаються сильними емоціями, хорошою уявою, активною життєвою позицією, твердою волею. Вони можуть багато чого досягнути в житті, якщо тільки навчаться використовувати свою енергію з мирними намірами. При цьому також часто це — діти із заниженою самооцінкою, тому що вони постійно чують докори і погрози, а кожна невміла спроба вирватися із замкненого кола загального несхвалення тільки додає їм неприємностей. Цим дітям як повітря необхідні любов і дієва допомога.

ЩО ВИ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ, ЯКЩО ВАШУ ДИТИНУ КРИВДЯТЬ У ШКОЛІ? Зрозуміло, в ситуаціях, що стосуються стосунків між людьми, не може бути стовідсотково правильних рішень. Все, що викла­дене вище і нижче, — не панацея і не чарівні заклинання, що миттєво перетворюють ворога на друга. Це просто декілька ідей, з яких можна почати. 1. Спробувати розібратися в причинах того, що відбувається. Поговорити з учителем, батьками, іншими дітьми. Цілком можливо, що ваша дитина також не ідеальна, — наприклад, вона полюбляє дражнити однокласників. У такому разі має сенс укласти мирну угоду — ваша дитина не дражнить інших дітей і вони не б'ються. Якщо ж вона, забувшись, знову почи­нає дражнитися, їй нагадують про це, але словами, а не за допомогою кулаків. 2.  Пояснити вашій дитині, що вона, звичайно, може «дати здачу», але цілком імовірно, що вона теж опиниться серед «винуватих». Тому буде краще, якщо вона просто голосно гукне: «Припини! Відійди від мене!», якщо однокласник переступить межу. Основні завдання батьківського виховання: • розвиток талантів дитини; • навчання взаємодії – соціалізація; • моральне виховання: життєві цінності, базові принципи самовияву; • формування навичок саморегуляції і регуляції (управління) власною життєвою ситуацією.  Тести і анкети для батьків Тест "Перевіримо, які ми батьки" 1. Чи допомагаєте ви вранці дітям одягатися? 2. Чи домагаєтесь ви того, щоб ваша дитина завжди була вдягнена бездоганно? 3. Чи тримаєте ви дитину за руку, переходячи через дорогу? 4. Чи часто ви повторюєте: "Ось виростеш великий, як тато '? 5. Чи переконуєте дитину в тому, що вона повинна бути кращою однолітків? 6. Чи дозволяєте ви собі в присутності дитини критикувати її вихователів і вчителів?

Рекомендації та підказки  для читання вголос Читати з інтонацією Змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Говоріть м'яко і голосно. Вкладайте в читання частинку душі. Пам'ятайте про настрій. Замість того, щоб сказати: «Негай­но все припини і сядь!», спробуйте сказати: «Давай влаштуємося зручніше і послухаємо нашу казку». Запасіться терпінням. Знаходьте час, щоб відповідати на запитання, які задають ваші діти під час читання. Це значить, що діти по­требують вашої уваги. Темп читання. Не поспішайте під час читання. Уповільнюйте темп. Якщо не виста­чає часу на читання, вибирайте для цього більш короткий текст. Ставте вашій дитині задачі. Вибирайте книги, котрі відповіда­ють розумовим здібностям вашої ди­тини і викликають у неї цікавість. Веселіться. Ділитись історіями цікаво і це створює ту близькість, про яку діти будуть пам'ятати все своє життя. Насолоджуйтесь цим!

Золоті правила для батьків

Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.
У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини.
Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний.
Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.
Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.
Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.
Не змішуйте поняття "хороша" і "зручна" дитина! Хороша живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна - це дитина, яку дорослі «пристосували» до себе - слухняна, підкоряється вимогам. безвольна.
Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...
Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.
Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...
Будьте відповідальними! Безпечність - механізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її теперішнім і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх діл.
Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній, Не порівнюйте її з однокласниками з братиками чи сестричками. Діти усі різні!
Порівнюйте дитину в її динаміці - якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто, порівнюйте зростаючу особистість з самою собою.
Не ставтесь до дитини зневажливо. Зростаюча особистість повинна відчути свою значущість, навчитись поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, яка поважає тих хто її оточує.